|
Сто красунь балкитнооких Царювало на турнірі; Всі – фіалки польовії, А моя, одна – троянда. В очі їй – дививсь я сміло, Як орел на ясне сонце. В мене щоки спалахнули, Аж засяяло забрало! Серце рвалося пробитись Крізь міцний і твердий панцир! Світлий погляд полум’яний Став причиною пожежі! І слова її солодкі В серці бурю спричинили, І вона, зоря ранкова, Стала викликом до бою. Я схопився, міцно вцілив, І здобув я перемогу.
|