|
За край, де світ уздріли ми, Зазнали щастя змалку, Покоштували втіх дітьми, Здіймаю повну чарку! Де стали вчитись, розуміть... А грища... любий спомин! Нам сяла лагідно блакить, Струмочки слали гомін... Що нам заступить чари ті, Принадить більш серденько? Тобі всі думоньки святі Довіку, наша ненько!
|