|
Через ніч і туман тут під небом стемнілим все ясніш і ясніш чути крик журавлів. Серце лине до них, що здалеку летіли із холодних країв, з непокритих степів. Ось вже близько летять, голосніше ридають, ніби звістку сумну вони нам принесли, із якого же ви непривітного краю на нічліг, журавлі, прилетіли сюди? Знаю край той давно, там вже сонце без сили, де вже саван чека захолола земля. Там у голих лісах віє вітер журливо. То країна моя! То вітчизна моя! Сутінь, туга і бідність, і сльота, і негода. Вигляд хмурих людей, вид сумної землі. Як болить на душі! Ледве стримую сльози. Вас уклінно прошу не тужіть журавлі!
|