|
Не може бути поміж нас любові: Далекі від цього обоє ми; Тоді навіщо поглядом і словом Отруту туги ллєш у серце ти? Тривогою і піклуванням нащо З тобою повниться душа моя? Так, дійсно, є привабливе в тобі щось, Забути що ніяк не зможу я; Що в день печалі і у день розлуки В душі моїй відлуниться не раз, Давно забуті розворушить муки, І сльози викличе з очей ураз.
|