|
Повсюди тишина: природа засинає, І зорі в висоті так солодко горять! На заході далекім сонце погасає, Повільно у блакиті хмароньки летять. О, хай же тишею утішною цією Насолоди́ться повністю душа слаба! Хай сяє в небі вечоровою зорею Високе почуття, що в серці ожива! Але чому я так сумую і страждаю? Хто сум мій зрозуміє, хто усолодить? Я вже не згадую нічого й не чекаю; То що ж в моїй душі?.. Усе довкола спить; Усе мовчить... лиш лінією вогняною Падуча зірка заблищала наді мною.
|