|
Сльоза – осінніх днів прикмета, Росою вранці протекла, Вже й журавлі злітають в небо... В блакить здійнявши два крила. Осіння задзвенить роса, Заледенілими словами... Я не один, допоки з вами – Дерева, птиці, небеса. Кружляють листя, мов записки, В журбі неначе неземній. Хто не втрачав ніколи близьких, Не зрозуміє смуток мій. Осіння задзвенить роса, Заледенілими словами... Я не один, допоки з вами – Дерева, птиці, небеса. Як часто ми у білім світі, Шукали радості земні, Ми сльози бачили в граніті, Й обличчя з каменю сумні! Осіння задзвенить роса, Заледенілими словами... Я не один, допоки з вами – Дерева, птиці, небеса. Ми сльози ллємо мимоволі, Коли дощі стікають склом, І не тому, що в серці болі, А лиш тому, що є воно. Осіння задзвенить роса, Заледенілими словами... Я не один, допоки з вами – Дерева, птиці, небеса.
|