|
В цих рядках немає ладу: Кожне слово – мов шарада! От погляньте: з давніх літ Мали дружбу КИТ і КІТ. КИТ – домашній і тендітний. КІТ – великий і страхітний! Чмихав КІТ, а КИТ нявчав, КИТ купатись не бажав, Як вогню води боявся, З нього КІТ завжди сміявся! КИТ блукає уночі, Вдень – дрімає на печі. КІТ курсує океаном, КИТ з тарілки їсть сметану. В хаті КИТ мишей полює. КІТ на морі байдикує! КИТ і дряпався, й пручався, А як бачив: діло швах, – Від недолі рятувався, Залізаючи на дах. КІТ ніколи не кусався, Ворогів завжди цурався: Серед хвиль хвостом майнув І пішов на глибину... КИТ влягтись любив повище, Поспівати на горищі. – Киць-киць-киць! – гукнеш і вмить Він до тебе поспішить. Так би і тривала казка, І кінця б не стало їй, Та наблизилась розв’язка: В море вийшов китобій. Голубіє небокрай. Раптом – в морі водограй! Дав команду капітан: Курс узяти на кита! Китобій навів гармату... Це вам не в «ладусі» грати! І скажу начистоту: Як тут заздрити киту? – Леле! – Вражений гармаш Загорлав щодуху, – Це якийсь розгардіяш!.. На сторожі вуха... Шерсть руда... Трубою хвіст... Стоп, машина! В морі – КІТ! – Заспокойся, друже мій! – Я, – кричить, – не котобій! Донесіть-но капітану – Сікти я кота не стану! Сам скараю поготів Тих, хто нівечить котів! «Всім-всім-всім! – Послав радист Телеграму на весь світ. – Всім-всім-всім! Іде на нас Кото-Рибо-Фантомас! Тут заплутана шарада! В цих рядках немає ладу! Мусить жити КІТ на суші! SOS! (Врятуйте наші душі!)» І до них на китобазу Гвинтокрил прибув одразу. На борту гелікоптера Сім столичних репортерів, Лікарі, професори І медичних дві сестри, Академік з китознавства, Академік з котознавства, З ними сімдесят студентів, Дев’яносто п’ять доцентів, Два редактори з коректором, Кінохроніка з прожектором, Техніки, натуралісти, Менеджери і юристи. Всі на палубу спустились, Ледве-ледве розмістились. Розбирались кілька літ – Хто тут КИТ, і де тут КІТ. Сперечались, не спішили. Врешті-решт постановили: «В цих рядках немає ладу. Певно, в них, помилка, вада: Хтось, не мав до правил тями Й букви поміняв місцями, «КИТ» став «КІТ», а «КІТ» став «КИТ» – Казка стала навпаки!» Казку привели до ладу, Більше в ній нема шаради. КИТ прямує в океан. КІТ улігся на диван... Все на місці, все солідно, Казка вийшла – на «відмінно»! Хто читав – той молодець. Жаль, що їй настав кінець!..
|