|
В однім селі один Барбос На Місяць заволав. Цей пес не так вже і всерйоз Ту тишу порушав, Та, як на гріх, в той самий час Його сусід не спав. – Гей ти, потихше, лоботряс, – Сердито заволав. Волав, розсерджений, щосили, Не бувши безголосим, То ж тут, зі сну, заголосили І інші всі Барбоси. Ось тут і почалося!.. Пішло гуляти по дворах: – Не гавкай! – Тихо! – Що за жах! – Та припиніть! – Ей, буде вам! – Ай-ай-ай-ай! – Гав-гав! – Ррр-гам! – Такий піднявся тарарам – Хоч вуха затикай! І кожен, головне, всерйоз Всіх вгамувать бажав. Не розумів жоден Барбос, Що він – і сам волав!
|