|
Атож, Равель, танцюєм болеро? Для тих, хто музику не змінить на перо, Є в цьому світі свято величальне – Волинки звуки тихі і печальні І цей танок селянський у журбі... Іспаніє! Я знову весь в тобі! І мрії викоханої моєї Переді мною образ твій горить За гранню недалеких Піренеїв! Але замовк розтерзаний Мадрид, Весь у відгомонах жахної бурі, Й нема із ним Долорес Ібарурі! Але народ і спів його – живі. Танцюй, Равель, свій величавий танець. Танцюй, Равель! І не нудьгуй, іспанець! Крути, Історіє, всі жорна світові. Мірошницею будь у час прибою! О, болеро, священний танець бою!
|