Я зростав у природі суворій,
Де мене звеселяли завжди
Чи кульбабка у шапці пуховій,
Чи жовтаві зірки череди.

Чим простіша звичайна рослина,
Тим сильніше хвилює мене
Кожна квіточка, кожна стеблина,
Що життям навесні спалахне.

У ромашковім білім серпанку,
Де співає веселий струмок,
Цілу ніч я б пролежав до ранку
Та дивився б у очі зірок.

А життєвий потік млосним пилом
Все стікав би й стікав все мерщій,
Та зірки крізь тумани б світили
Й заливали промінням кущі.

Серед трав соковитих весняних,
Що навіюють шелестом сни,
Я б лежав, і думки мої тьмяні
Розчинялися б в серці весни.
Олена Денисова2016