|
Пояснити собі я не можу Дивовижнії образи дум – Хай-но воля мені допоможе Цього дива приборкати струм. Я боюся, настане хвилина – Не знайду я дороги до слів, Думка з’явиться в муках творіння Й розірве мої груди навпіл... Ми живемо мистецтвом на світі, Марно тішимо розум сліпців, Як малі нерозумнії діти, Веселимося в прірві часів. Та на кожного черга чекає Вже обпалені крила тягти – Біля свічки метелик вмирає, Щоби сяйво не згасло свічі!
|