Не дай душі байдикувати, Її неробством не каліч. Душа повинна працювати І день, і ніч, і день, і ніч! Жени її, немов багнети Десь у Колимських таборах, Через вибоїни й замети, По бурелому й чагарях. Дрімати на ранкових зорях В м’якому ліжку не давай. Тримай завжди її у шорах І поводів не попускай! Якщо почнеш їй потурати І підкорятись, головне, Вона тебе не те, що з хати, – Зі світу білого зжене. Отож, виховуй відповідно, Учи і мучай дотемна, Щоб жить по-людськи, чесно й гідно, З тобою вчилася вона. Хоч засади її за грати, Хоч відпусти, не в тому річ: Душа повинна працювати І день, і ніч, і день, і ніч!
|