|
Пізно, вже любить тебе пізно. Ти відходиш, як поїзд, поїзд, поїзд, поїзд. Ми одні на пероні, дощ та я. Ні, не плакать! Дощ, не плакать, – хай поплаче душа моя. Пізно, – не треба надіятись і на стоп-крани, пізно, пізно, пізно. поїзд, поїзд долає путь, і його не вернуть. пізно, пізно, пізно. Вітер, – він в лице мені віє, він мене розуміє, вітер, вітер. Він, як я, на пероні, теж один. Як це сталось! Як це сталось! Є лиш поїзд, – Пізно, – не треба надіятись і на стоп-крани, пізно, пізно, пізно. поїзд, поїзд долає путь, і його не вернуть. пізно, пізно, пізно. Рейки, – ви так тягнете, рейки, Ви так тягнете, рейки, рейки, рейки. Де в тім поїзді місце, де мій куток! Лиш в долоні лист осінній, Лист осінній, як мій квиток. Пізно, – не треба надіятись і на стоп-крани, пізно, пізно, пізно. поїзд, поїзд долає путь, і його не вернуть. пізно, пізно, пізно.
|