|
На тополях іній знов, знов рясний, липи просять почекать до весни. Всі човни уверх дном мовчки лежать, як пілотки тих заснулих солдат. Пам’ятаєш, як давно по весні ми на чортовім крутились колесі, колесі, колесі, а тепер воно у сні. Та я лечу з тобою знов, я лечу, і одне слово я кричу, кричу: «Люблю!» – я лечу на зорі, кричу і знов лечу! Що було то загуло, загуло, ніби парк, мою любов замело. Дискобол сумний в снігу так зав’яз, танцмайданчик задрімав – сниться вальс. І для мене все це так, ніби сон... Тільки чорт заводить знову колесо, колесо, колесо... I летить твоє лице! Та я лечу з тобою знов, я лечу, і одне слово я кричу, кричу: «Люблю!» – я лечу на зорі, кричу і знов лечу!
|