|
На мене сум і щем находить: До мене вірний друг не ходить, А все, в даремній марноті. Різноманітні, ба, не ті! І друг десь забаривсь не з тими, Хоч прагне розійтись із ними, Й безвихідь, мов глухе кільце, І мучить нас обох оце!.. На мене сум і щем находить: Щораз не та до мене ходить, Її шаленство навісне Краде у другої мене!.. А та – рученьки, мила, гожа, Кому на плечі покладе?! Цноту зневіра переможе, Теж стане красти, хто-зна де!.. Не враз цим зможе відповісти, З собою вся у боротьбі. І обере, теж не навмисне, Когось немилого собі!.. О, скільки ж зустрічей даремних, Зв’язків мізерних і нікчемних!.. В мені вже, геть, осатаніння: Хоч хтось-аби, прийди, поруш Несхожих душ колобродіння Й розкиданість співдружніх душ!..
|