|
Твої сліди В заметах край ріки, Мов із слюди, Вони тонкі. Ледь підморозило Два крихти-озера, І зорі в них блищать Й, жаринками, – зірки. В долоню б взяв Хоч слід твій, та дарма Він, враз, розтав І вже – нема!.. Слід розсипається. Сніг розлипається, І ось в руках одна вода, Вода сама!.. На тлі твоїх слідів – сліди розлуки, Ну ж, повернись, потиснем, знов, друг другу руки!.. Крізь відстані, крізь дні журби і болю По власних, знов, слідах, що кличуть нас!.. На радість! Від Розлуки і біди! Любові слід, Що назавжди! Бо сльози – плоть жива, Їх, марних, не бува, Так не бува, Щоб не залишились сліди! На тлі твоїх слідів – сліди розлуки, Ну ж, повернись: потиснем, знов, друг другу руки!.. Крізь відстані крізь дні журби і болю – По власних, знов, слідах, що кличуть нас!..
|