|
Все сниться друг старий, що став вже ворого́м, А сниться, поміж тим, не ворогом, а другом. Його немає тут, та він тепер кругом, Від сновидінь таких вже голова йде кругом. Все сниться друг старий, крик-сповідь стін моїх На сходах вже таких, де чорт зламає ногу, Ненависть де його, але скоріш до тих, Хто вороги були і будуть, слава Богу. Все сниться друг старий, як світ коханий мій, Що недосяжним став крізь осені та зими. Ризикували ми, ми ставили на бій, Тепер ми вороги – колишні побратими. Все сниться друг старий, як прапор, або гімн Солдатам, що війну завершили убого. Без нього я – не я, без мене він – не він, Якщо ми вороги, то вже не та епоха. Все сниться друг старий. Він, як і я, дурний. З’ясовувати, хто правий з нас, я не стану. Що друзі ті, нові? Вже краще той, старий. Ворог новим стає, а друг – старий, звичайно...
|