|
І все-таки я з тобою. І ти поки при мені, Чи галас ще над юрбою, Чи тиша вже у вікні. І все-таки рідні ми ще, Дай, Бог, це щоб зберегли, І все-таки ми вже інші, До зустрічей ніж були. У пам’яті стільки заначок, Що вистачить нам наперед, І хтось з нас колись заплаче, Коли з нас вже хтось помре.
|