|
Я гаманець. Лежу я край дороги. Лежу один, весь день ніхто й не пне. Я вам не видний, люди. Ваші ноги Йдуть по мені і обабіч мене. Та що, нічого ви не розумієте?!. Їй-богу, що, нема очей у вас?!. Той пил, що ви самі ж і піднімаєте, Мене від вас приховує якраз, Дивіться краще. Придивитись варто, Я б все, чим дорожив, все вам віддав, А власника мого ви не шукайте – Я сам себе на землю тут поклав. Не думайте, що вмить смикнуть за ниточку, І над косим парканом, дуже злі, Побачите якусь грайливу Ніночку, Що засміється: «Спритно провели!» Хай сміх не залякає вас сутяжний, Чиїсь обличчя в будь-якім вікні... Я не обман. Самий, як кажуть, справжній. Ви подивіться тільки, що в мені! На вас в образі, я боюсь одначе: Посеред дня, не дай, Бог, мене пне Не той, кого чекаю я, побачить Не той, хто треба, й підбере мене.
|