|
Ти не зникай... Бо той, хто з мене зник, Развоплотившись, – згодом, зникне з себе... Собі самій бо – зрадиш ти навік, А це – нечесність нижча. То ж – не треба!.. Ти не зникай... Зникати – так легко́. Воскреснути в любові – неможливо. Смерть втягує занадто глибоко́. Необережно це, поки в тобі щось живо. Ти не зникай... Забудь про третю тінь. В любові – двоє тільки. Третіх – в зуби. Ми чисті будемо обидва в Судний день, Коли до відповіді нас закличуть труби. Ти не зникай... Спокутили ми гріх. Обидва непідсудні, невозбранні. Ми варті прощення з тобою від усіх, Як заподіяли їм мимоволі рани. Ти не зникай... Зникати вмить – не гріх, Та як зустрітися нам після у століттях? На світі чи можливий твій двійник І мій двійник? Хіба що в наших дітях. То ж не зникай... Дай-но свою долонь. На ній написан я – я вірю свято. Тим і страшна остання ця любов, Що не любов це – страх любові втрати.
|