|
Я розлюбив тебе – негадана розв’язка, Банальна, як життя, банальна, наче смерть. Я обірву струну жорстокого романсу, Гітару – на шматки. Ніяких милосердь! Не треба обіцять. Любов – то нездійсненність. Навіщо під обман вести, як під вінець? Видіння наших мрій розвіяла буденність. Не варто й починать, щоб не прийшов кінець. А совість, наче пес, якого не впускаю, Тихенько скавулить і лапою шкребе. За те, що розлюбив, пробачить не благаю, Пробач мені за те, що я любив тебе!
|