Голуба та ще й весела сторона.
Честь моя і пісня – річ одна.
Вітре з моря, тихше повівай –
Соловей троянду кличе в гай.

Глянь, троянда хилиться і гнеться,
Пісня ця у серці відгукнеться.
Вітре з моря, тихше повівай –
Соловей троянду кличе в гай.

Ти дитя – для всіх це не секрет,
Та і я, хіба ж я не поет?
Вітре з моря, тихше повівай –
Соловей троянду кличе в гай.

Люба серцю Геліє, прости.
Безліч буде ще троянд рости.
Безліч їх схиляється і гнеться,
Та одна лиш серцем усміхнеться.

Усміхнімось разом – я і ти –
За веселі й голубі світи.
Вітре з моря, тихше повівай –
Соловей троянду кличе в гай.

Голуба та ще й весела сторона.
Хоч життя моє і пісня – річ одна,
Та за Гелію в імлі ночей
Обніма троянду соловей.
Костянтин Житник?