|
Голуба й весела сторона. Скарб душі я вичерпав до дна. Вітер з моря тихше повівай – Чуєш, соловейко кличе в гай? Глянь, троянда хилиться і гнеться – Пісня ця у серці відгукнеться. Вітер з моря тихше повівай – Чуєш, соловейко кличе в гай? Ти – дитя, у цьому весь секрет, Ну а я, хіба ж я не поет? Вітер з моря тихше повівай – Чуєш, соловейко кличе в гай? Геліє, пробач і прощавай! Соловей троянду кличе в гай. Не одна з них хилиться і гнеться, Та одна лиш серця доторкнеться. Посміхнись, незаймана моя, Ти – троянда, соловейко – я. Вітер з моря тихше повівай – Чуєш, соловейко кличе в гай? Голуба й весела сторона. Я б життя віддав тобі сповна. Та про це і мріяти дарма: Соловей троянду обійма.
|