|
Милі руки – лебеді немов – Ніжно в чуб мій золотий пірнають. Всі на цьому світі про любов, Як багато літ тому, співають. Був і я колись таким співцем І тепер про це співаю знову. Тож і віє теплим вітерцем Пройняте любов’ю, ніжне слово. Як спустошить душу всю любов, Золотим уламком серце стане, Тільки пісню, як не грає кров, Не зігріє місяць Тегерана. Я не знаю, як життя прожить: Чи згоріть в палких обіймах Шаги, Чи під старість трепетно тужить, Що в моїх піснях нема відваги? У всього ж бо є своя хода: Що приємно бачити, що – чути. Коли перс пісні не так склада – Значить, він не міг шіразцем бути. Про мої ж оці пісенні вірші Людям так кажіть, без зайвих слів: Він співав би краще і ніжніше, Коли б пару лебедів не стрів.
|