|
Є такі у Хороссані двері, У трояндах сходи і поріг. І, задумлива, живе там пері. Є такі у Хороссані двері, Та замки здолати я не зміг. У руках моїх доволі сили, У волоссі – золото і мідь. Голос пері – ніжний і красивий. У руках моїх доволі сили, Та не зміг я двері відчинить. У коханні – що мені відвага! І навіщо всі мої пісні?! Як мене вже не ревнує Шага, Як належить Шага – не мені! У коханні – що моя відвага!.. ...Час приспів: додому повернусь. Персія! Тебе я – залишаю! Назавжди з тобою розтаюсь, Бо любов безкраю в серці маю, Час приспів: додому повернусь. Тож, бувайте, пері і кохання, Вкрай – стяглися дні на чужині. Ти дала мені – красу страждання, Щоб я муки – втілив у пісні. Тож, прощайте, пері і кохання.
|