|
В Хороссані є таємні двері, Де заріс трояндами поріг. Там живе невигадана пері. В Хороссані є таємні двері, Та відкрить ті двері я не зміг. У моїх руках достатньо сили, У волоссі – золото і мідь. Голос пері ніжний і красивий. У моїх руках достатньо сили, Та дверей не зміг я відчинить. Ні до чого тут моя відвага. Чим, скажіть, зумів я завинить, Що мене вже не ревнує Шага? Раз дверей не зміг я відчинить, Ні до чого тут моя відвага. Час мені вертатися на Русь. Персіє! Прощаючись, не знаю – Чи колись до тебе повернусь З рідного, засніженого краю? Час мені вертатися на Русь. Прощавай, незвідане кохання! Хай не зміг я двері відчинить, Музика красивого страждання Все одно у віршах задзвенить. Прощавай, незвідане кохання.
|