|
Шагане ти моя, Шагане! Я із півночі... Хочеш? Аби-то!.. Розкажу, як під місяцем – жито, Чисто – хвилі, що вітер жене. Шагане ти моя, Шагане. Я із півночі, хочеш? Аби-то!.. Ти про край мій почула б не раз. Хоч і гарне, рай-місто! Шираз, Пречудове, – кажу ваговито. – Я із півночі. Хочеш? Аби-то!.. Розкажу, як під місяцем жито, Це волосся, ти спробуй сама: Хоч – в’яжи його, болю нема... За колосся, налите за літо, Розкажу... Як під місяцем жито, Чисто – хвилі, що вітер жене, Твої ласки мені... Тож, не гайся, Мила, люба, шуткуй, посміхайся, Хай, припливом, кохання одне, Чисто – хвилі, що вітер жене!.. Шагане ти моя, Шагане! Там, на півночі, дівчина гожа, Фантастично з тобою так схожа!.. Може, – згадує, – побить – мене... Шагане ти моя, Шагане.
|