|
Шагане ти моя, Шагане! Це тому, що я з півночі, певне, Я повім тобі, поле зелене. Як в житах місяць хвилю жене. Шагане ти моя, Шагане. Це тому, що я з півночі, певне, Та ще місяць там більший в сто раз, Хоч би як красувався Шіраз, Та Рязань наймиліша для мене. Це тому, що я з півночі, певне. Я повім тобі, поле зелене, Це волосся скупав я в житах, Хоч на палець його намотай – То не боляче зовсім для мене. Я повім тобі, поле зелене. Як в житах місяць хвилю жене, Ти по чубі моїм здогадайся, Дорога, пожартуй, повсміхайся, Не мани тільки в спогад мене, Як в житах місяць хвилю жене. Шагане ти моя, Шагане! Там, на півночі, дівчина рідна, Крапля в краплю до тебе подібна, Може, згадує зараз мене... Шагане ти моя, Шагане.
|