|
Затяглась моя колишня рана – Не тривожать серце п’яні дні. Синіми квітками Тегерана Їх лікую нині в чайхані. Сам хазяїн хитро позирає – Хай в Росії знають чайхану! – Налива мені міцного чаю Й про горілку забува міцну. Ти мене частуй не дуже ревно. Є троянди й у твоїм саду. Бо ж мені моргнули недаремно Очі, що відкинули чадру. Ми в Росії молодим дівчатам Зроду не куємо ланцюгів. Без грошей вчимося цілуватись, Без лукавства, бійок і ножів. Ну, а цій, що всіх чарує станом, В кого зорі світяться з-під вій, Подарую шаль із Хоросана Ще й ширазький килим дорогий. Гей, хазяїн, лий міцного чаю! Тільки правду я тобі повім. Я за себе ще відповідаю, А за тебе вже не відповім. І на двері не дивись так ревно. Все одно є хвіртка у саду... Бо ж мені моргнули недаремно Очі, що відкинули чадру.
|