Та ще не сохне дощ вчорашній
В траві зелена є вода!
Занедбані сумують пашні,
І в’яне, в’яне лобода.

Блукав по вулицям, калюжам,
Осінній день злякався дик.
І в кожнім, що зустрів там мужі
Я хочу милий зріти вид.

Ти загадковіше, все краще
Дивилася в неясний край,
Та лиш для тебе щастя наше,
Та дружби вірної розмай.

Якщо і смерть по Божій волі
Закриє очі твої враз,
Я присягну, що тінню в полі
Піду за смертю, наче час.
Тетяна Раєвська2021