|
Іще не висох дощ вчорашній – В траві зелена ще вода! Покинуті сумують пашні, І в’яне, в’яне лобода. Броджу по вулиці в калюжах, Осінній день – дикун лякливий. У кожнім перехожім тужусь, Впізнати хочу лик твій милий. Ти загадковіше зір правиш У затуманені краї. Для тебе тільки щастя наше І дружби прояви – мої. І смерть, якщо по божій волі Очей твоїх торкне рукою, Клянусь, що тінню в чистім полі Піду по смерть і за тобою.
|