Ну, цілуй мене, поцілуй,
Хоч до крові, хоч до болі.
Суперечить холодній волі
Серцевих течій розруй.

Перевернутий кухлик
Серед радісних, не для нас.
Прийми подружко заклик:
На землі живуть лиш раз!

Глянь спокійним поглядом,
Озирнись: в імлі вологій
Місяць, жовтим вороном
Кружляє хапаючи за обрій.

Ну, цілуй же! Так хочу я.
Тлінь і мені пісню проспівав.
Той, що понад виссю в’ється
Певно, смерть мою відчував.

Помарніла сила!
Помирати так помирати!
До скону губи твої, мила
Я хотів би цілувати.

Щоб на вічно в синій дрімоті,
Не соромлячись і не ховаючи,
В ніжнім черемшини шелесті:
«Я твоя» – скажеш кохаючи.

І вогонь над повним кухлем,
Легкою піною, щоб не погас –
Пий і співай, моя подружко:
На землі живуть лиш раз!
Сергій Лісовий2012