|
Ну, цілуй, цілуй мене, Хоч до крові, хоч до болю, Не в ладах льод сили волі Й серце, з шалу запальне! Розплескати вміст стакана Ми, веселі, не дамо, Ти затям собі, кохана: Раз на світі живемо!... Хай життя іде до згуби, Всім на світі помирать!.. До могили милі губи Я хотів би цілувать! Щоб збулось!.. Не потаємки, А під тьохкіт солов’я! Щоб у шелесті черемхи Чувся б шепіт: «Я – твоя!..» Грі вина крізь скло стакана Ми куняти не дамо... Ти ж затям собі, кохана: Раз на світі живемо!
|