1. Поява Пугачова в Ятцькому містечкуПугачовОй як втомивсь, і як болить нога!.. Ірже дорога в просторища гулом. Чи це ти, розбишацький Чаган, Дикунів і ланців притулок? Мені до вподоби степів твоїх мідь І земля, що сіллю вкривається. Місяць, як жовтий ведмідь, В мокрій траві повертається. Я нарешті тут, повен сил! Рать катюг, мов ланцюг, розпалась, Їм не вдалось на осиковий кіл Голови моєї поставити парус. Яїк, Яїк, то звав мене Черні прибитої стогін! В серці вирячувались вогнем Жаб’ячі очі сіл убогих. Тільки знаю я, що оці халупи – Дзвони дерев’яні бід і зла, Голос їх знищив вітер залізний. Допоможи ж, степова імла, Мій задум звершити грізний! СторожХто ти, мандрівцю? Чом бродиш долом? Чом ніч тривожиш, що тихо сплива? І чому, мов яблуко важке, з болем Висне з шиї твоя голова? ПугачовВ солончакове місце ваше Я прийшов з далеких країв Почути, що злото тілесне скаже, Рідне золото слов’янських синів. Слухай, отчеі Розкажи ласкаво, Як живе тут мудрий наш мужик? Як раніш, р полях своїх тужаво Цідить молока солом’яний потік? Чи так само тут, зорі зламавши стіни, Мчить на водопій овес у даль полів, И на грядках, що від капусти пінні, Човники пірнають огірків? Як раніш, труд мирний господарок, Чути прядки рівний перебір? СторожНі, мандрівче! Із життям цим Яїк Глечики побив із давніх пір. З перших днів, як віжки обірвались, Третього Петра пойняв довічний сон, Марно піт ми проливаючи, згинались Над капустою, над житом, над вівсом. Нашу рибу, сіль і ринок, Чим багатий був наш край, Все дворянам Катерина Віддала вже: наглядай! І тепер по всіх окраїнах Стогне Русь від лап зажерних. Воском скарг ти серце Каїна Вже до співчуття не вернеш. Всіх зв’язали, всіх зневолили. Голод – хоч жери залізо. І тече зоря над полем З горла неба перерізаного. ПугачовНевеселе ваше життя! Ну скажи-но, скажи, Та невже ж бо в народі нема грізної хватки Витягти із-за халяв ножі І загнать їх між панські лопатки? СторожЧи бачив ти. Як коса в лузі скаче, Ротом залізним перекусюючи ноги трав? Це тому, що стоїть трава навкарачки, Мов її під корінь хтось підтяв. І нікуди їй сховатись, травиці, Від гарячих зубів коси, Бо не може, не може вона, як птиця, Від землі відірватись у синь. Так і ми! Вросли ногами крові у хижі, Що нам перший ряд покошений трави? Тільки б нас не зачепили звірі хижі, Тільки нам би, Тільки б нашої Не скосили, як ромашці, голови. Та тепер ось ніби пробудились, І березами заплаканий наш тракт Оточив, немов туман від сирості, Ймення мертвого Петра. ПугачовЯк Петра? Що ти сказав, старик? . . . . . . . . . . . . . . . Чи це криком хмар хтось в небі заволав? СторожТа я ж кажу, що скоро грізний крик, Який халупн, наче жаб, ковтав, Гучніше, ніж громи, покотиться над нами. Здійма вітрила бунту вже гроза. Потрібний той, хто б перший кинув камінь. ПугачовОце так мисль! СторожЗа чим зітхаєш ти? ПугачовДо певного часу я вирішив мовчати. . . . . . . . . . . . . . . . Кліщі світанку в небесах Із пащі темноти Висмикують зірниці, наче зуби, Мені ж бо подрімать ще не вдалось ніде. СторожЯ міг би дати ось тобі Сінник свій грубий, Та в мене вдома ліжко лиш одне, І спить там четверо діток на ньому. ПугачовЩо ж, дякую! Тут гість я... А поспать – Дадуть мені притулок в кожнім домі. Прощай, старикі СторожХай береже тебе господь! . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Русь, Русь! І скільки їх таких, Що мов крізь сито просівають плоть, Із краю в край в твоїх просторах шляється? Чий голос кличе їх, Вложивши палицю світильником їм в пальці? Ідуть вони, ідуть! Зелений славлять гул І тіло прагнуть в пилюзі купать. Неначе хтось заслав їх всіх на каторгу Ногами Земну кулю повертать. Та що я бачу? Місяця вже дзвін скотився нижче, Він, ніби яблуко прив’яле, замалий. Благовіст його затихнув тут. Уже на сідалі заграв, такий гучний, На курячій гармонії когут. 2. Втеча калмиківПерший голосПослухайте, послухайте, послухайте, Вам не снився висвист коліс? Нині в пітьмі забили копита, Тридцять тисяч калмицьких кибиток Від Самари переповзло на Іргіс. Від російської чиновницької неволі, Від того, що їх, мов куріпок, щипали На наших лугах, Потяглися вони в свою Монголію Стадом дерев’яних черепах. Другий голосТільки ми щось не квапимось, наче недвижні, Ніби налякані шквалом, що нас накрива. Тому-то і шле нам щотижня Накази свої Москва. Ось тому-то, куди б не пішов ти, Під мечами приборкувачів, кожну ніч, Стрибають кішками жовтими Козацькі голови з пліч. КирпичниковУвага! Увага! Увага! Слухайте ж сміло, Не будьте ж лякливі, як вівці, ви, хлопці. Сюди їдуть вас зманювати на страхітливе діло Траубенберг і Тамбовцев. КозакиДо чорта! До чорта зрадників! . . . . . . . . . . . . . . . ТамбовцевСтру-унко-о! Сотники козачих загонів, Готуйтесь в похіді Нині вночі, мов звірі ті дикі, Імперію зрадивши, перехід Юрмищем орд почали калмики, Худобу погнали геть всю на схід... Потоплений човен місяця Чаган виплескує на берег дня. Хто взяв отчизну в свої німі серця, Слухай мене: орду доганяй! Ні, ми не можемо, ми не можемо, це вже надміру: Допустити ці збитки – сотні ж голіві Росія втратила м’ясо і шкіру, Росія втратила кращих огирів. То кинемося ж в погоню ми На цю бридь монгольську, бо саме час, Доки вона всіма долонями Китаю не віддалась. КирпичниковОтамане, годі, стривай-но, Досить об вітер язик чесати. За Росію нам боляче, звичайно, Тому що Росія нам – мати. Та ми аж ніяк, аж ніяк не злякались, Що хтось покинув наші поля, І калмик нам не жовтий заєць, В якого можна, як в здобич, стрілять. Він пішов, цей смаглявий монголець, Боже, пошли ж йому світлу путь. Добре й те, що від наших околиць Він без болю зумів повернуть. ТраубенбергЩо це значить? КирпичниковА це значить те, Що, коли б Наші хати були на колесах, Ми запрягли б у них своїх жеребців І гужем з солончакових плесів Потяглися б в золото степів. Наші б коні, шиї в сонці виполіскуючи, Стадом чорних лебедів У хвилях жцта, навстріч вітрам, Понесли б нас, буряно виблискуючи, В новий край, щоб жить новим життям. КозакиЗамучили! Загризли нас прбйдиі ТамбовцевКозаки! Ви цілували хресті Ви клялись... КирпичниковМи клялись, ми клялись Катерині Бути щитом степових границь, Захищати оці пасовиська сині Від нальоту розбишацьких птиць. Та скажіть же, скажіть в нашім горі, А хіба ж ті птиці – не ви? Житель наших ланів суворих Не знайде, де прикрить голови. ТраубенбергТак, це зрада!.. Зв’язати його, зв’язати! КирпичниковКозаки, час настав! Вітаю бунт шалений, кожного героя! Що не могли сказать словами ці вуста, Хай кулями розкаже наша зброя! (Стріляє)Траубенберг падає мертвий. Конвойні розбігаються. Козаки хапають коня Тамбовцева за вуздечку і стягують його на землю.ГолосиСмерть! Смерть тирану! ТамбовцевНу що я зробив?.. О боже, боже! Перший голосТри роки собі в догоду Мучив, мов білий кбршак, Ні проїзду не давав, ні проходу. Другий голосСкуштуй-но юшки-метелиці! Відгуляв, відшмагав, одверховодив... Третій голосДо чорта з ним терти терницю! Четвертий голосПовісити його – та й годі! КирпичниковХай чує Москва, хай зна – Ми прискорим розправу і розстріл. Це лиш перший грім пролунав, Це луна тільки перший постріл. Пам’ятає хай Катерина, Що, коли Росія – ставок, в купину Чорними жабами щохвилинно Мечуть гармати ікру стальну. Хай летить над країною клич гучний, Що козак не лозина в прогоні, І в місяця мішок трав’яний Він голову дарма не зронить. 3. Осінньої ночіКараваєвТисячу чортів, тисячу відьм і тисячу дияволів! Дощ який! Ну й огидний дощ! Огидний і невеселий! Наче смердюча сеча волів Ллється з хмар на поля і села. Огидний дощ! Ну ж і огидний дощ! Мов скелети худих журавлів, Стоять общипані верби, Плавлячи ребер мідь. Вже золотаві яйця листу на землі Їм дерев’яним пузом не зігріть, Не вивести пташок – зелених вербенят, Під горло вересень ковзнув їх, наче ніж. І кості крил ламає на щебняк Осінній дощ, Що рине все густіш. Ох, осінь, осінь! Кущі холодні, голі, у ніч сльоти Вони обідранцями мокнуть край доріг. В таку негоду пси, затиснувши хвости, Бояться голову просунуть за поріг, А тут чатуй, хоч згинь, Пітьму очима їж, Щоб не проникнув недругів лазутчик. Проклятий дощ! За бунт розправу лиш Нагадують мені виригуючі тучі. Скоріше б, скоріше б тікати, бо час, З оцих країв, знекровлених од ран. Усіх в обійми зустрічає нас, Із Катериною воюючи, султан. Уже стікається вся підневільна чернь, З оглядкою, мов польові ті миші. О сонце-дзвоне, твій тілі-тілі-лі-день, Можливо, тут ми не почуєм більше! Стій, що там? Хтось немов іде? Чиясь хода... Гей, хто іде? Хто там іде? ПугачовСвій... Свій... КараваєвХто свій? ПугачовЯ, Омелян. КараваєвА-а, Омелян, Омелян, Омелян! Що нового в цьому світі, Омеляне? Як тобі дощ цей, що б’є, мов бич? ПугачовНам цей дощ на щастя богом даний, Нам на руку, щоб періщив цілу ніч. КараваєвЕге ж, еге ж! Я теж так думав, Омеляне. Славний дощ! Та об чім тут і річ! ПугачовУ пітьмі причаївшись, щоб нічого не сталось, Урядові дозори я всі обдививсь. Всі вартові, мов зайці, поховались, Боячись замочити шинелі. Знаєш? Ніч оця, як виступим, на всьому просторі, Не кров’ю, а зорею обарвила б наші ножі, Усіх би солдатів, без жодного пострілу, В сонному Яїку кожен би з нас уложив... Завтра ж на ранок буде ясна погода, Промчить хмаровиння сивий табун. Слухай, та я ж із простого роду І серцем також степовик, дикун! Я умію, спинившись на день у дорозі, Слухать крок звіра, шум комиша, Це тому, що в грудях моїх, як в барлозі, Ворушиться звірятком теплим душа. Мені до вподоби пахощі трав, що підпалені холодом, І вересневого листопаду протяжний свист. А чи знаєш ти, що восени ведмедятко, мов з голоду, Дивиться на місяць, Мов на листочок у падолист? По місяцю вчить його мати Мудрості звіра щоденно, Щоб знати він міг, дурнуватий, І призначення своє, і наймення. . . . . . . . . . . . . . . . Моє значення я розгадав. КараваєвТобі ж недаремно вірять? ПугачовДовгі роки тяжкого труда Я привчав себе до розуму звіра... Адже кожна людина душею звір, – Той ведмідь, ген той лис, той вовчиця, А життя – це великий бір, Де зоря червоним вершником мчиться. Треба мати ікла кріпкі, ой кріпкі. КараваєвЕге жі Я теж так думаю, Омелян... І якби ми ікла ті мали, То московські полки Нас не кидали б, наче рибу, в Чаган. Вони побоялись би, собі на біду, Нас карати, майже не тратячи сили, За те, що в бунту чаду Ми пройдисвітів двох убили. ПугачовБідолашні бунтівники, ви б і досі Шуміли на вфіі, як хвилі жита. Ваші голови ніжним колоссям Розгойдував дощ у розповні літа. Ви посміхались тварюкам незваним... . . . . . . . . . . . . . . . Послухай, та як цю ганьбу я знесу, – Щоб ми мармизам поганим Не змогли відомстить до цього часу? Та хіба ж це коли прощається, Щоб з престолу якась там б... Висувала солдат, як пальці. Непокірну чернь умертвлять! Ні, не стерплю я самі До чорта султана з Туреччиною, Тільки на радість катам Була б нерозважна втеча нам. Лишитися – наша мета! Треба лишитись – для бою, Щоб закипіла мста Золотою акацій пургою, Щоб пролились ножі Струмками залізними, люті! Слухай-но! Кинь сторожить, Біжи і буди весь хутір! 4. Пригода на Таловому хуторіОболяєвЩо там сталось? Що сталось? Що сталось? ПугачовНічого страшного. Нічого страшного. То хмари, То на вулиці вогкість зібралась І тумани жене, як овечі отари. Мокрою чаплею йдучи по калюжах полів, як віщун, Вітер все змусив живе під грозою, Мов жаб тих, сховатись в болітцях, І тільки порою, Прив’язана до нитки дощу, Чорним хрестом у повітрі Прошупне десь шалена птиця. Так, ця осінь, мов старий обдертий монах, Комусь загибель віщує, смертю дише. . . . . . . . . . . . . . . . Послухайте, для наших благ Я придумав дещо значніше. КараваєвТак, так! Ми придумали дещо значніше. ПугачовЧи знаєте ви, Що між черню пірнає вість, Як між хвилями човен, чий парус видніється тільки? По-звірячому любить мужик наш навпочіпки сісти, мов гість, І смоктати цю вість, як великі коров’ячі дійки. Від пісків Джигільди до Алатира Ця вість стоуста про те, Що якийсь жорстокий поводир Мертву тінь імператора Веде на російський шир. І ця тінь з мотузкою на шиї худющій, Одвислу щелепу відтягуючи щомить, Скрипучими ногами пританцьовуючи все дужче, Помститись за себе спішить. Піде помститися Катерині, Підносячи руку, мов жовтий цурпалок кола, За те, що вона з поплічниками віднині, Розбивши білий глек Голови його, На престол зійшла. ОболяєвЦе лиш байка... Хоч плаче душа моя ревно! Ти, звісно, прийшов не за цим, Щоб розказать її нам? ПугачовДаремно, даремно, даремно Ти так думаєш, брате Степан. КараваєвТак, так! По-моєму, також даремно. ПугачовХіба важливо, хіба важливо – аж нітрохи! – Що мертві не встають із могил? Так зате ж, мов плугом, грунт безвологий Зорала ця чутка, сповнена сил. Уже чути благовіст бунтів, Рев селян під небо гримить, І кущів дерев’яний табун той Безлистим куванням дзвенить. Що Петро лютій, дикій ораві? Тільки камінь жадано-палючий, Щоб погромні кілки ми, в розправі, Підняли над всіма, хто, грабуючи, дико нас мучив. Кожен платить за долю долею, Помсти псами кривавими шкіриться. Хто ж посміє сказати, що це з недолею Відщепенці й бродяги вийшли поміряться? Це у шалі страшнім росіяни! Я ж їх хочу навчити, під регіт шабель, Обтягти той зловісний скелет парусами І пустити його по безводних степах, Мов корабель, А за ним По курганах синіх Ми пустимо тих, що катам перевернуть нутро... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Послухайте! Для всіх віднині Я – імператор Петро. КозакиЯк імператор? ОболяєвВін з глузду з’їхав? ПугачовХа-ха-ха! Вас налякав гробарик, Що, раптом череп розклавши, мов горщик, ураз Із мідних монет варить Борщ – попоїсти у чорний час. Я страхать мертвяком вас не стану, Та до глузду ви ж мусите взять, Що цим кладовищенським планом Ми монгольську піднімемо рать! Нам не досить того простолюдства, Яке у нашім краю, – Хай калмик із башкирцем б’ються За баранячі багаття між юрт! ЗарубінЦе вірно, це вірно віднині! Навіщо втеча? Не треба даремних слів... Краще тут їм голови псині Обламати, як ті колеса возів. Будем крить їх ножами і матом, Хто без шаблі – каменюкою випусти крові Нехай живе наш імператор, Омелян Іванович Пугачов! ПугачовНі, тепер я для всіх, повір, Не Омелян, а Петро... КараваєвТак, так, не Омелян, а Петро... ПугачовБраття, браття, та кожен же звір Любить шкуру свою із іменем... Тяжко, тяжко моїй голові Огортати себе чужим інеєм. Тяжко серцю світильником помсти Осявати коряві хащі дрімучі. В мертве імення влізти не просто, Це те саме, що в гроб смердючий. Боляче бути мені Петром, народе, Коли кров і душа Омелянова. В цьому світі людина не дім із колоди: Не завжди перебудуєш наново... Але... до чорта все це, скажу я відверто! Годі про ніжність телячу снитьі Нині вночі о пів на четверту Ми напад повинні здійснить! 5. Уральський каторжникХлопушаБожевільне, криваве шаленство нічиєї Хто ти? Смерть? Чи порятунок калікам? Проведіть же, проведіть до нього мене, Я хочу бачити цього чоловіка! Я три дні і три ночі шукав ваш загін, Хмари з півночі сипались груддям кам’янистим. Слава йому! Хай не Петро навіть він! Чернь його любить: він сміливий, вогнистий! Я три дні і три ночі стежками блукав, В солонцях не беріг свої очі, Вітер волосся мо$, як солому, тріпав І цепами дощу обмолочував. Тільки серце озлоблене не зможе ніде заблудиться, Знять нам голову з шиї – де такий ешафот? Оренбурзька зоря червоношерстою верблюдицею Молоко світанкове ронила мені у рот. І холодне, коряве вим’я міцне Притискав я, мов хліб, – щоб легше було повікам. Проведіть же, проведіть до нього мене, Я хочу бачити цього чоловіка. ЗарубінХто ти? Хто? Ми не знаєм тебе! Не проси! Що тобі треба в нашому табірнім лоні? І чому твої очі, Неначе два ланцюгових пси, Весь час обертаються у волозі солоній? Що хочеш йому сказати? Мені невтямки! Зло чи добро із пащеки слова нам твої вергають? Чи прорубались в Азію бунтівники? Чи, мов зайці, із Оренбурга тікають? ХлопушаДе ж він? Невже він згубив надію мою? Іще тяжче, ніж камінь, я ніс мою душу. Ой, мабуть, що давно забули в цьому краю Про шахрая і негідника відчаяку Хлопушу. Смійся, чоловіче! У наш похмурий стан Засилаються розвідники пречудові. Був я каторжник і арештант, Був я вбивця і фальшивомонетник бідовий. Але завше так, завше – в час ранній чи пізній – Повставляє відплата капкани тернів. И колодки закували і вирвали ніздрі Селянському сину з Тверської губерні. Десять літ – Чи збагнув ти, що десять літ? – М бродяжив, острожничав, хоч сам не ледачий. І скелет мій носив теплого м’яса живопліт – На общипку, мов пух лебедячий. До чорта те, що мені хотілося жить, Що жорстокістю серце наділо на себе вуздечку! Ой дорогий мій, Для поміщика мужик – Псе одно що курка або ж овечка. І щодня молячись на зорі жовтий гроб, Н кайдани смоктав голубими руками... Раптом... три ночі тому... губернатор Рейнсдорп, Мов листок, що зірвавсь, Влетів до мене у камеру... «Слухай, каторжнику! – Так він сказав. – Лиш тобі відчиню ці двері я. В ковилових просторах реве гроза» Від якої дрижить вся імперія; Там якийся пройдисвіт, злодіяка й шахрай Здумав здибити Русь із ордою здирців веселих, І дворянські голови сокира стинає, і край – Мов березові куполи В лісових оселях. Ти, звичайно, зумієш в нього встромить свій ніж? – Так він сказав, так він сказав мені. – За цю послугу матимеш волю ще й гріш, І в кишенях задзвякає срібло замісто каменів». Вже три ночі, три ночі я проходжу це море нічне, Його табір шукай, і спитати вже нікого. Проведіть же, проведіть до нього мене, Я хочу бачити цього чоловіка! ЗарубінДивний гість. ПодуровПідозрілий гість. ЗарубінЯк ми можемо тобі довіриться? ПодуровЄ немало таких тут, що серце дощенту з’їсть, Серце його – за жменю червінців. ХлопушаХа-ха-ха! Непогано. Неначе з життя мого... Всяк надійний з вас войовник. Тільки весь я до пупа до самого – Помстою вигодуваний бунтівник. Капає гноєм смола (чи видержу?) З ребер халуп – і таке ж слизьке... Завтра вночі я вовком вибіжу Гризти м’ясо людське. Адже все одно, все одно, все одно, братове, Не зжереш – то зжеруть тебе. Тож дивися, важ, Треба завжди тримать наготові Руки оці – для бійки і краж. Вірте мені! До вас я прийшов як друг. Серце раде в пурзі розколоться, Це тому, що без Хлопуші Вам не взять Оренбург, Якщо і сотня у вас полководців. ЗарубінТак відкрий нам, відкрий, відкрий Той план, що виношуєш потай. ПодуровМи відразу ж, відразу пошлем тебе в бій Командиром всієї кінноти. ХлопушаНі! Хлопуша не буде биться. У Хлопуші є інша мисль. Він хотів би, щоб грізні лиця, Крім злоби, ще й умом налились. Ви безстрашні, мов звірі, а не химсрії, В грізні битви йдете недарма, Але у вас же нема артилерії? Але пороху у вас же нема? Ой, в макітрі моїй – мов затьмарилось хмарою, Мозок, лютості повен, тріщить пополам. Знаю я, робітники за Сакмарою Відливають гармати панам. Там знайдуться і порох, і ядра, І навідників пильна рать, Треба бунтів розпалювать ватри, Всіх селян на бій піднімать. Сором нам зволікати щомиті, Гнів рабів – не кобилячий фирк... Так давайте ж по липовій міді Всі махнем до кордонів Уфи. 6. У таборі ЗарубінаЗарубінОй ти, люде мій добрий, веселий, Все дарма шибайголова! Подружила з твоїми селами Грубо тесана татарва. Свищуть коні, як вихори, в краї, Тільки глянеш – і слід пропав. Жовтокриллям б’ючи, роздирає Місяць яструбом прорість трав. Задивлюсь на рівнини голі, В синню висвічені луги: Це не білоберізна Монголія? Не киргизькі шатра-стоги?.. Люде добрі, слухай в тривозі Кочовий свій гамір і гнів! Оренбург, що в Хлопуші в облозі, Їсть мишей, і жаб, і щурів. Вже третина країни в наших руках, Вже третину країни, як військо, ми виставили. Уночі завладаєм, катам на страх, По Поволжжю і складами, і пристанями. ШигаєвСтій, Зарубін! Послухай, що вітер співа. Ти, напевне, не чув... Інші бачили, Повні тривоги... Біля Самари у вільхи пробита голова, Капаючи жовтим мозком, Накульгує край дороги. Наче сліпець, що від своєї ватаги відстав, З хрипким і гугнявим дрожем, В порвану шапку воронячого гнізда На прожиття вона просить У проїжджих і перехожих, Та ніхто й камінця їй не кине, однак. І, на зірку хрестячись на ходу, Всі вважають, що це страхітлива з ознак, Яка людям віщує біду. Щось та збудеться. Смерть десь чига, костомаха. Кажуть, голод і мор весь світ заснує. Сто разів на льоту буде скльовувать птаха Шлункове срібло своє. ТорновТак-так-так! Щось та будеї Повсюди Виють чутки, наче пси край воріт, Дме у душу суворому люду Вітер вогкістю й гниллю боліт. Будуть біди і втрати! Скоро побачим... Це ж недаром звідтіль, де лугова земля, Місяця череп конячий Капає злотом слини-гнилля. ЗарубінБрешете! Брешете, Ніж вам у спину! Я ще з дитинства свого не знав, Щоб від такого ось чортовиння Гірше, ніж баба, козак дрижав. ШигаєвДрож ніяк не чіпає нас! Наша кров – не башкирські багнюки. Сам ти знаєш, чиї ножі раз у раз До Челябінська шлях пробивали крізь муки. Сам ти знаєш, як Осу брать довелося, Хто Сарапуль розбив ущент. Стільки на твоїй голові не було волосся, Скільки куль наші спини сікло дощем. Вдень чи вночі, В хвищу з дощем – Ми завше готові до бою, І кожен з нас більш дорожить конем, Ніж своєю розбійницькою головою. Та біда шле погрози комусь недарма, – Чи ж козак їх не вчує теперки! Подивись, ген сидить закоптілий димар, Мов наїзник, на крівлі верхи. Он і другий, і третій, Не злічити їх рил, З одчайдушним йолопів лобом, І весь дикий табун дерев’яних кобил, Пил здійнявши, мчиться галопом. Ну, куди ж він? Яких шукають доріг Верхівці навіжені, стожильні? Їх шмага переляк, ой шмагає ж їх По осклілих очах батожилном! ЗарубінНі, ні, ні! Не збагнути... То гук закликань, – До зброї! – під кожним вікном, з новою силою. Знаю я, нині вночі іде на Казань Омелян з кіннотою ошаленілою. Сам я бачив, аж в захваті билась душа, За горою, де ранок імлу вже гасив, Як учора тяглися до Черемшан З артилерією тисячі возів. Та врочисто обоз, у хрипінні коліс, По камінню доріг гуркотав. Рев верблюдів зливався із меканням кіз І з гортанною річчю татар. ТорновЩо ж, ми вірим, Ми згодні з тобою, Може, так воно й є, я збагнув; Голос гніву схожий з бідою, Кличе нас на помсту страшну. Дай бог! Дай бог, щоб це сталось – пізно чи рано! ЗарубінВірте, вірте! Я вам клянусь! Не біда, а радість незнана Упаде на мужицьку Русь... Задзвеніла, мов шаблі об панцири, Синя сутінь над широм рівнин. Навіть гаї – І ті повстанцями Підіймають корогви рябин. Зріє січа! Страшна колотнеча! В синь здійметься кривавий туман... Гулом ядер і свистом картечі Буде завтра їх крить Омелян. Щоб гриміли бунти невгомонні, Щоб з нудьгою не знатися вам, Я сьогодні ж пошлю вас, сьогодні На підмогу його військам. 7. Вітер гойдає житоЧумаковТа що це? Та як це? Та невже ми розбиті? Сутінь голодною вивчицею вибігла зорі пить кров’яні. Ой же ця ніч! Як могильні плити, Хмари по небу тягнуться кам’яні. Вийдеш у поле, волаєш в привілля сумне, Кличеш збурену рать, що лягла під Сарептою. І зориш, і не бачиш – то жито хвилі жене А чи полчища жовті танцюючих скелетів. Ні, це не серпень, коли вівса дзвенять, немов промінці, Коли вітер в полях їх періщить дрючищем грубим. Мертві і мертві... Подивіться ж – навколо мерці, Ось регочуть вони і випльовують гнилі зуби. Мас було сорок тисяч, які не вернулись додому. І всі сорок тисяч за Волгою лягли, як один. Навіть дощ так не зміг би посікти траву чи солому, Як шаблями сікли голови наші вони. Та що це? Та як це? Куди біжимо?.. Зупинім Нсіх живих! Стид нам очі виїсть потому... Від палаючих сіл пахкає лапами в небо дим, Розстеляючи по землі нашу ганьбу і втому. Краще нам би загинути в темну ніч, Де кружля вороння на зловісному гульбищі – нижче і нижче, Ніж струменіти пальці п’ятірками палаючих свіч, Ніж нести оце тіло з гробами надій, немов кладовище! БурновНі! Ти не правий, не правий, не все ти дібрав! Відчуттям життя, як ніколи, тепер я багатий. Так хотілось би, мов хлопчиську, перекидатись в золоті трав І з хрестів голубих дзвіниць чорних галок збивати. Все, що віддав я черні, волі-воленці вірній, Я хотів би вернути і повірити знову, Що ось місяць оцей, Мов гасову лампу у час вечірній, Засвічує ліхтарник із міста Тамбова. Я хотів би повірити, що ці зорі – не зорі пізні, А жовті метелики, що летять на місяця вогневицю... Друже!.. Чому ж в мою душу ти ремство слізне Кидаєш каменем, як у шиби каплиці? ЧумаковНащо жаліть тобі цю смердючу, холодну душу, Задубіле ведмеденя у тісному барлозі? Чи відомо тобі, що в Оренбурзі зарізали Хлопушу? Чи відомо тобі, що Зарубін в Табінськім острозі? Наше військо розгромлене Міхельсоном, Калмики й башкири втекли до Аральська в Азію. Чи не тому так жалібно Ховрашки у полі озиваються стогоном, Оббризкуючи мертві голови, мов кленове листя, гряззю? Гибіль, гибіль по селах стукає у калатало. Хто нам схов дасть, поїсти і вкриться? Ти поглянь! Там ізнов, там ізнов за узліссям недбало Вгору крила хрестами крикливі кидають птиці. БурновНі, ні, ні! Я хочу не вмерти, а жить! І ці птиці даремно над нами в’ються. Хочу знову я підлітком, обтрусивши з осичини мідь, Підставляти долоні, як білі гладенькі блюдця. Як же смерть? Та чи ж думка ця в серці уміститься? Коли в Пензенській губернії власний в мене є дім? Мені сонечка жаль, жаль і місяця, Жаль тополі мені над низеньким вікном моїм. Тільки для живих благословенні ці хати, Ці потоки, гаї, степи і небо ясне. Слухай, на всесвіт мені наплювати, Якщо завтра отут не буде мене! Я хочу жить, жить, жить, Жить до страху, до болю! Хай ланцем, хай злодієм ницим, Тільки бачити б, як миші стрибають від радості в полі, Тільки б чуть, як співають від захвату жаби в криниці. Яблуневим суцвіттям душа моя бризка сьогодні, Синім пломенем вітер очі роздмухав і душу мою молоду. Ради бога, навчіть же мене, Научіть мене, і я зроблю що завгодно, Що завгодно зроблю, щоб дзвеніти в людськім саду! ТвороговГей, стривайте! Якби знав я, що ви не лякливі, То могли б ми рятунку легко знайти собі шлях. Не відкрили б нікому нашої змови верби мовчазливі. Зберегла б таємницю одинока зоря в небесах. Не лякайтесь! Не лякайтесь жорстокого плану, Це не тяжче, ніж хрускіт виламуваних в тілі кісток. Я хочу сказати: Зв’яжім на зорі Омеляна І віддаймо владі до рук, доки смерть ще дає нам строк. ЧумаковЯк, Омеляна? БурновНі! Ні! Ні! ТвороговХе-хе-хе! Ви дурніші, ніж коні в ридвані! Я певний, що завтра ж, Тільки ранок сяйне вдалині, Вас розвісять солдати, як туші, на якомусь майдані, І той дурень, той дурень, хто жалітиме вас, – А чому? Та тому, що самі ви собі придумали терни. Адже ми живемо тільки раз, тільки раз! Тільки раз світить юність, як місяць в рідній губерні. Слухай, слухай, у тебе є дім на Сурі, Там тополя у вікно твоє стука листками багряними, гостреними, Ніби хоче сказати господареві в хмурій осінній порі, Що поранила осінь її холодними, влучними пострілами. Як же ти зможеш тополі допомогти? Чи загоїш тепер ти її дерев’яні рани? Така ж сама осіння ніч життя й самоти Обскубла, мов тополю зубами дощів, Омеляна. Знаю, знаю, весною, коли завиває вода, Знов тополя зеленою стане, на себе торішню схожа. Тільки листя старого не поверне весна молода – Бо розтягне звірота і потопчуть його перехожі. Що мені з того, що Омелян зуміє сховатися в Азії? Чи, набравши кочовиків, рине в бій, а там і помре? Все одно ж – нове листя опаде і покриється гряззю. Слухай, слухай, ми з тобою – листя старе. Так чого ж нам гойдатись на голих, корявих гілках? Краще вже відірватись, в полях цих кружляючи орних, Ніж лежати та бути гниттям золотим у полях, Аніж очі твої птахи виклюють хижі та чорні. Той, хто хоче зо мною, – у добрий час! Нам голова Омеляна – як човен Тим, що тонуть на бистрині. Тільки раз ми живем, тільки раз! Тільки раз славить юність, мов парус, місяць удалині. 8. Кінець ПугачоваПугачовВи збожеволіли! Збожеволіли! Ви – мов сліпі кроти! Хто сказав, що ми знищені з люттю своєю? Наче кошелі, де протухла їжа, злі ваші роти Ригають смороду безсоромною брехнею. Тричі проклят негідник, боягуз, лиходій, Хто вас дуром струїв, лжею вражою, злою. Мусите коней сідлати вночі – як у бій, І до світанку прибути в Гур’єв зі мною. Так, я знаю, я знаю, в страшній ви біді, Зате й зліші, тому над туманною в’яззю Дерев’яними крилами по каспійській воді Заплескочуть човни наші, мов ті лебеді, в Азію. О Азіє, Азіє! Краю в синіх шовках, Весь обсипаний сіллю, вапном і пісками. Там поволеньки місяць пливе в небесах, Поскрипуючи колесами, наче киргизи возами. Та зате хто це зна – як бурхливо і гордо Скачуть з гір жовторунні річки безупинні? Чи, бува, не тому так монгольські висвистують орди Всім тим диким і злим, що сидить у людині? Вже давно я, давно я цю тугу таїв – Перебратися до кочового їх стану, Щоб разючими хвилями вилиць, у блиску пісків, На порозі Росії постати, як тінь Тамерлана. То який же це пройда, шахрай, лиходій Напоїв вас трутизною, безсоромністю злою? Нині мусите коней сідлать – як у бій, І до світанку прибути в Гур’єв зі мною. КрямінО смішний, о смішний, о смішний Омелян! Ти такий же сліпий, навіжений, замрячений; Розплескалось завзяття твоє по полях, Не скипіти тобі вже ні в якій, браток, азіатчині. Твій монгольський народ, знаєм, знаємо ми, Чи ж хоробрість його не відчули за роки?! Хто ж то першим, якщо не цей набрід з пітьми, З-під Сакнари метнувся навтьоки? Як завжди, як завжди, ця здичавіла гнусь Брала в жертву найслабших, та що тут поробиш, Лиш палить, грабувать прикордонну б їм Русь Та жінок до сідла б їм в’язати, як здобич. Наскок їм і розбій був приємніш завжди, Ніж суворі походи, ніж грозяні бурі. . . . . . . . . . . . . . . . Ні, ми більш за тобою не можемо йти, Ми не хочем ні в Азію, ні на Каспій, ні в Гур’єв. ПугачовБоже мій, що я чую? Козак, замовчи! Я в горлянку твою ніж встромлю або вистрелю... Та невже ж і справді відзвеніли мечі? Та невже ж це все – плата за те, що я вистраждав? Ні, ні, ні, не повірю, хоч що там роби! Не для того росли в степових ви станицях, І ніякі погрози суворі судьби Не примусять ніколи вже вас покориться. Так розпалюйте ж гнів, як вогню ожеред, Нехай місця не знайде ніякий обман тут... Гей, на Каспій, на Каспій! За мною, вперед! Гей ви, сотники, слухать команду! КрямінНі! Ми більше не слуги тобі! Навіженість твоя вже безсила. Ми не хочем у марній, безглуздій оцій боротьбі Полягти, як стовпища інших, в могилах. Є у серці знегоди й таємний страх Від кривавого розбрату й зради... Як раніш, ми б хотіли в своїх хуторах Кленів шум і тополь наслухати. Є зачіпка у нас в боротьбі, Що міцніша від дроту й кодоли... Чи не час, Омеляне, схилити тобі Перед владою голову, повну крамоли?! Все одно, що було, – не повернеш назад, Листям жовтень недарма заплакав... ПугачовЯк? Це зрада? Це зрада? Ха-ха-ха! Що ж, я раді На, візьми ж нагороду свою, собако! (Стріляє).Крямін падає мертвий. Козаки з криком оголюють шаблюки. Пугачов, одмахуючись кинджалом, відступає до стіни.ГолосиВ’яжіть-но його! В’яжіть-но! ТвороговБийте! Бийте шаблюкою в морду! Перший голосНатерпілись... Кінець вже, видно... Другий голосТягніть-но його за бороду... Пугачов...Дорогі ви мої... Що ж ви хочете?.. Що це сталось? Що сталось? Скажіть на милість? Хто так страшно вищить і регоче В придорожню грязюку і сирість? Хто хіхікає потайки там із кутка, Злобно відпльовуючись від сонця? . . . . . . . . . . . . . . . ...Ой, та це ж осінь! Це ж осінь витряхує із мішка Карбовані вересневі червонці. Так! Я гину! Надходить час... Мозок, як віск, капає глухо, глухо... ...Це вона! Це вона підкупила вас, Підла, обшарпана і злюща псяюха. Так, це вона, вона... От і край! Розметавши волосся зорею над селами, Хоче, щоб рідний загинув край Під сміхом її холодним і невеселим. ТвороговНу, збожеволів... Кінчаються дні! В’яжіть-но! Стіни не проб’є головою. Слава богу! Кінець звірячій різні, Змовкне виття його, повне злобою! Тепер яскравіше горітиме осені мідь, Мак зорі черпаками вітрів не випити, не роздати... Поспішайте ж! Треба в найближчу мить В руки уряду його передати. ПугачовДе ж ти? Де ж ти, колишня міць? Хочеш руку звести, – а де взяти моці їй? Юність, юність! Як майська ніч, Одзвеніла черемхою ти в степовій провінції. Вже спливає, спливає синь нічна понад Доном, Тягне гаром легким із сухого узлісся... Золотистою вапною над низесеньким домом Бризка теплий, широкий місяць. Десь там хрипло і нехотя півень крикне: «Ку-ку-рі-ку!» Рваними ніздрями від пилюки зачхає околиця, І все далі, все далі, стривоживши сон на лужку, Срібний дзвоник біжить – і десь за горою розколеться. Боже мій! Невже настав уже час? Невже під душею так само падаєш, як і під ношею? А здавалось ще вчора... Учора якраз... Дорогі ви мої... дорогі... і хороші ви...
|