|
Сестрі Шурі Заспівай мені пісню, що мати Нам співала під стогін завій. Я зумію тобі підтягати, Не жаліючи згаслих надій. Не забув я ту пісню знайому, А тому і хвилюй, і тривож – Я неначебто з рідного дому Чую ніжний у голосі дрож. Ти співай. Під цю пісню чудову, Як сама ти в квітках лугових, Ледь заплющивши очі, я знову Бачу риси облич дорогих. Ти співай. У житті ж я відраду Знав у тім, що любив не один Рідну хвіртку осіннього саду І опалі листки з горобин. Ти співай. Я згадаю далеке І похмурість відкину з очей. Так приємно мені і так легко Бачить неньку й тужливих курей. Я навік за тумани і роси Полюбив у берізки стан, І її позолочені коси, Й полотняний її сарафан. І не так мені боляче стало, Бо за піснею і за вином Ти берізку мені нагадала, Що біліє під рідним вікном.
|