|
Сестрі Шурі Я не бачив таких пригожих, Тільки, знаєш, в душі затаю: Не в поганій образі – в хорошій – Ти повторюєш юність мою. Ти ж бо слово моє волошкове, Полюбив я навік тебе. Як живе тепер наша корова, Що солом’яний сум скубе? В глиб душі мені спів твій лине, Ти дитячим лікуй мене сном. Чи опала рясна горобина, Відпалавши під білим вікном? Що співає за мичкою мати? Я навіки покинув село, Тільки знаю – на ганок багато З клена золота вам намело. Знаю те, що про тебе й про мене Замість ласки і сліз, край воріт, Як про згиблу свою наречену, Виє кинутий пес у дворі. Все ж вертатись не треба в ту хату, Через те і тримаю в руках, Як любов, як печаль і відраду, Твою хустку рязанську в квітках.
|