|
Над віконцем місяць, під віконцем вітер. Линяла тополя засріблилась, світить. Дальній плач тальянки, голос одинокий – І такий він близький, і такий далекий. Плаче і сміється пісня мелодична. Де ти, моя липа? Липа віковічна? Я і сам бувало в свято спозаранку Зустрічав кохану, брався за тальянку. А тепер я милій нічого не значу. Сам під чужу пісню і сміюсь і плачу.
|