|
Жити з болем в чарах сну і туги, Ось тому сильніша є вона, Що з такою грубістю ці руки Пишуть доленосні письмена. Я завжди́, закривши очі, знову Всім кажу: « Що зачепи струну, Є життя омана, що порою Прикрашає радістю брехню». Обернись обличчям до край неба, З місяцем гадав ти шлях собі., Тихо, смертний, вимагать не треба Правди, знай, не знайдеться тобі. Добре в черемшини білій смузі Думати, життя – твої шляхи, Хай обдурять всі легкі подруги, Хай легкі підуть приятелі. Хай мене знов лестять ніжним словом, Хай гостріше бритви злий язик, Я живу давно на все готовим, І безжально до усього звик. Холодять мені ці душу висі Не знайти тепла зірок, чуже, Ті, кого любив я відреклися, Ким я жив – забули про мене. Та однак пригнічений та гнаний, Я дививсь усміхнений в зорю, На землі такій близькій, коханій За життя я дякую й молю.
|