Жити з болем в чарах сну і туги,
Ось тому сильніша є вона,
Що з такою грубістю ці руки
Пишуть доленосні письмена.

Я завжди́, закривши очі, знову
Всім кажу: « Що зачепи струну,
Є життя омана, що порою
Прикрашає радістю брехню».

Обернись обличчям до край неба,
З місяцем гадав ти шлях собі.,
Тихо, смертний, вимагать не треба
Правди, знай, не знайдеться тобі.

Добре в черемшини білій смузі
Думати, життя – твої шляхи,
Хай обдурять всі легкі подруги,
Хай легкі підуть приятелі.

Хай мене знов лестять ніжним словом,
Хай гостріше бритви злий язик,
Я живу давно на все готовим,
І безжально до усього звик.

Холодять мені ці душу висі
Не знайти тепла зірок, чуже,
Ті, кого любив я відреклися,
Ким я жив – забули про мене.

Та однак пригнічений та гнаний,
Я дививсь усміхнений в зорю,
На землі такій близькій, коханій
За життя я дякую й молю.
Тетяна Раєвська2021