|
Сповнений чарівного обману Світ насправді грубий і жорсткий, На скрижалі долі невблаганно Він фатальні вписує рядки. І щораз, як очі закриваю, Говорю: «Лиш серце сколихни, Світ обманом сповнений до краю, Але є розрада і в брехні». Оберни лице своє до неба Долю обираючи собі, Заспокойся, смертний, і не треба Правди, непотрібної тобі. В сяйві черемхового розмаю Мов стезю, життя я уявлю, Хай підступні друзі ошукають, Подруги зрадливі підмануть. Хай мене голублять ніжним словом, Хай гостріший бритви злий язик. Я уже давно на все готовий Я до усього безжально звик. Холодом з вишин у душу віє, Не зігрітись зоряним вогнем. Відреклися ті, кого любив я, Ким я жив – забули вже мене. Але все ж, зневажений і гнаний, Я на світ із усміхом дивлюсь, На землі моїй обітованій Це життя я все-таки люблю.
|