|
Синій травень. Теплінь зорева. Хвіртка тихо не скрипне в тумані. Ніжно й терпко полин повіва, Спить черемха в накидці духмяній. У віконне окрилля вночі Крізь шибки і мереживні штори В’яже місяць, проміння ллючи, На підлозі квітчасті узори. Наша чиста світлиця – сумна. Небо синіми зорями квітне. Наче пам’ять про друга ясна, Все життя мені миле й привітне. Ніч буяє у піні садів, І, весняні напруживши сили, Місяць хоче, щоб кожен тремтів Од чутливого слова «милий». Тільки в це першоцвіття і гладь Під тальянку веселого маю Я нічого не можу бажать, Все, як е, все на світі приймаю. Все приймаю і жду вороття Я всього, в чому щастя й незгода. Мир тобі, швидкоплинне життя, Мир тобі, голуба прохолодо.
|