|
Раніш писали Ямби та октави. Класична форма Вмерла назавжди. Та в наш величний Вік яскравий Я знов схопив Її за поводи. О земле мила! Дальня сторона! Грузинські поміж скелями дороги. Де місяць в очі Ллє струмки вина, В глибокі очі, Мов блакитні роги. Поети Грузії! Згадав я нині вас. Хай сяє щастя вам У цей привітний час! Чутливі душі, Друзі по перу, Кипіння рік Словесних, гарячкових, Я вас люблю, Як буряну Куру, Люблю в бенкетах і розмовах. Я – ваш північний друг І брат! Поети – всі одної крові. І сам я, мабуть, азіат У вчинках, помислах І слові. Ось тим-то В дальній стороні Ви дорогі И близькі мені. Віки все змелють, Дні минуть І, мов струмки, В один потік зіллються. И, вивчаючи країни путь, Історики над чварами всміхнуться. І скажуть: В безвісті віків Є всіякі знахідки й прикмети... Сварились люди всіх країв, Але дружили скрізь поети. Засвідчує Найкращий знак: Поет поетові – Кунак. Самодержавний Гніт Русі За горло брав усіх усюди. Ми з ним покінчили – І всі Тепер зітхнули вільно люди. І всякий з нас у ріднім краї Своїм мотивом гомінким Тепер по-своєму співає, Чуттям охоплений палким. Ось він – Здобуток боротьби: Тепер ми більше Не раби. Поети Грузії, Згадав я нині вас. Хай сяє щастя вам У цей привітний час!.. Чутливі душі, Друзі по перу, Кипіння рік Словесних, гарячкових, Я вас люблю, Як буряну Куру, Люблю в бенкетах і розмовах.
|