|
І знов в обіймах Пам’яті строкатої, Потрапив У давно минулі дні... Схвильовано ходили ви кімнатою, І кидали в лице Різкі слова мені Казали ви, Що час нам розлучатись, Що вимучило вас Моє шальне життя, Що треба вам ділами обійматись – Мені ж котитись Вниз без вороття. Кохана! Ні... Ви мене не кохали, Не знали ви, що в юрбищі людськім, Я був, мов кінь, якого вщент загнали, Стягнувши щільним зашморгом паски? Ви ж знали, Що в суцільному диму, У побуті без жодної надії З того і мучусь, що не обійму Куди виносять нас події. Лицем в лице Лиця не розрізнить, Велике бачиться на відстані. Коли потужно океан штормить, Не дотягнути кораблю до пристані Земля – наш корабель, Та раптом хтось Його спрямовує безжально В суцільну прірву бурь і гроз, Та ще й знущається брутально. І хто тоді на палубі в цей час Не падав, не блював, не матюгався, Тих небагато серед нас, Хто непохитним залишався. Тоді і я під дикий шум, Хоча і знаючи роботу, Спустивсь у корабельний трюм, Щоб не дивитись на блювоту. Той трюм шинком Російським був, Де я, над склянкою схилився І вмить близьких своїх забув, А сам, мов тріска, загубився. Кохана, так! Я мучив вас, У вас були в очах Нудьга і втома Від того, що я напоказ Себе витрачував свідомо. Та ви не знали, Що в суцільному диму, У побуті, без жодної надії, З того і мучусь, Що не обійму, Куди виносять нас події... . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . Літа минули, Інший в мене вік, Думки і відчуття всі інші, Не бунтівник – порядний чоловік, Керманича в своїм шаную вірші. Сьогодні я Під впливом почуттів Згадав усе, Дразливе і вагоме, І вам розповісти схотів, Усе нове, І невідоме. Кохана! Знайте, радісно мені, Бо я уник падіння з кручі, І у Радянській стороні Із радістю в її встряваю бучу... Я став не той, Що був тоді Була б тепер безхмарна Доля ваша. Під прапором труда В щасливі дні Готовий йти хоч до Ламанша. Простіть, що написав... Я знаю ви не та – З поважним чоловіком Шлюб ваш плідний, Вам непотрібна наша суєта І сам я вам Нітрохи непотрібний. Живіть же так, Як зірка вас веде, Під кущами оновленої сені З вітанням – Не забуду вас ніде. Знайомий ваш, Сергій Єсенін.
|