|
Листя з золота у круговерті В водах блідо-рожевих ставка, Ніби зграя метеликів в леті З замиранням на зірку лягла. Я сьогодні закоханий в вечір, Любий серцю жовтіючий діл. Заголив на самісінькі плечі Отрок-вітер берізці поділ. Холодок і в душі і в долині, Синій присмерк отарі зрідні, Сад за хвірткою стих, по хвилині Стихнув дзвін й бубонця вдалині. Я ніколи ще так бережливо Цю розумну не вислухав плоть, Я б хотів, як верба пустотлива Погойдатись в рожевості вод. Було б добре, на стіг усміхнутись, Сіно б мордою місяця жмав... Де ти, де ти, моя тиха радість – Все б любив, і собі б не бажав?
|