|
Замітає буран Білу путь, Хоче з нею в снігах Потонуть. Вітер сонний упав І затих. Не проїхати в ліс, Не пройти. Забрела коляда У село, В руки білі взяла Помело. Гей ви, нелюди-люди, Вперед, Хоч і став на дорозі Замет. Налякався буран На снігах, Заховався у дальніх Лугах. Вітер став і собі На диби, Шапку з чуба свою Загубив. Ранком ворон берізоньці Стук!.. І повісив ту шапку На сук.
|