|
Ось воно, щастя примарне З білими вікнами в сад! Захід, як лебідь багряний, Виплив на річку з-за хат. Здрастуй, мій затишку красний З тінями ген од беріз! Зграя галчача на дасі Править вечірню зорі. Десь поза садом несміло, Там, де калина цвіте, Лагідна дівчина в білім Лагідну пісню веде. Вітер із поля підкрався, В сутені синій кущі... Миле, негадане щастя, Свіжа рожевосте щік!
|