|
Тихий вечір. Гаснуть зорі. По траві пливе туман. Забілів на косогорі твій шовковий сарафан. Догоря зоря вишнева, мріють росяні поля. Знаю, ждеш ти, королева, молодого короля. Мов коромисло між хмари серпик місяця мигтить. Ждуть за гаєм очі карі, кінь копитами дзвенить. Скаче вершник загорілий, аж витьохкують гаї. Завезе тебе він сміло у незвідані краї. Тихий вечір. Гаснуть зорі. Чутно чіткий храп коня. Ти постій на косогорі, королева молода.
|