|
Виспівують тесові дроги, Біжать рівнини й чагарі. І знов каплиці край дороги, Хрести над ними угорі. І знов мені чуття зажури Вітрець вівсяний внклика. І на вапно дзвіниць похмуре Невільно хреститься рука. О Русь – малинове роздолля І синь у водах від небес, – Люблю до радості і болю Печаль твоїх озерних плес. Жалю холодного не змірить, В тумані вічнім ти сама, А не любить тебе, не вірить Навчився б я – так сил нема. І не віддам я цих кайданів, Не розлучусь із довгим сном, Коли дзвенять степи кохані Молитвословним ковилом.
|