|
Мочар, та болото, Та небес блакить. Бір, неначе злотом, Глицею дзвенить. Тінькає синиця В кучерях борів, І ялинам сниться Гомін косарів. Лугом валка з рипом Тягнеться повз ліс, – Дух сухої липи Чути від коліс. Не дає заснути Вербам вітровій... Краю мій забутий, Рідний краю мій!..
|