|
Гей ти, Русь, мій рідний краю, Хати – в ризах образи... І кінця не видно й краю, Тільки в очі ллється синь. Як захожий богомолець, Оглядаю я поля. Дзвінко чахне край околиць Сокорин старе гілля. Пахне яблуком і медом Спас твій лагідний в церквах, І гуде за ожередом Жвавий танець на лугах. Побіжу по змійці стежки До зелених нив твоїх, А назустріч, як сережки, Продзвенить дівочий сміх. Якщо навіть бог порає: «Русь покинь, живи в раю!» – Я скажу: «Не треба раю, Дайте милу Русь мою».
|