Задрімали зорі золотаві,
Затремтіло дзеркало затона
І відбило сяйво кучеряве,
Що рум’янить неба сині гони.

Усміхнулися крізь сон берізки
І шовкові розпустили коси.
Зеленаві шелестять серіжки,
Повні срібла й перламутра роси.

Кропива заросла біля тину,
Оповита райдужним серпанком,
Мов шепоче радісно й дитинно:
«З добрим ранком!»
Володимир Сосюра?